Велика і прекрасна наша земля. Погляньте навколо: ласкаво світить сонечко, від його теплого поцілунку розкриваються повіки перших квітів, весняний вітерець грайливо пестить ніжні коси берізки і плакучої верби, в голубому небі пропливають легенькі хмарки, а довкола щасливим співом заливаються птахи.

       Зима намагається ще втриматися на своєму троні, проте з кожним днем сили її тануть. Вона не може протистояти весні, яка прийшла і принесла нове життя.

         Весна... Вже сама згадка про неї будить у серці щемну радість, тривогу.Коли  вона приходить, кожному з нас здається, що ця весна -  особлива, краща, ніж були попередні.

       З вірою та надією, дзвінкими голосами, чутливими словами і таночками закликали весну-красну до рідного краю  третьокласники зі своїми наставниками : Перевузник М.В, Качур Н.П та Фатич Л.М.

         І здається , що з дотиком весни, доречно  звучатимуть  віршовані рядки  Василя Галаса :

"Знов у небі заспівала

флейта ранньої весни.

Без вагань ріка зламала

кригу. День такий ясний…

Все – як в казці тій неначе.

Дива – он вони, сліди…

Сонце пило – сам я бачив –

з гір джерельної води.

І проміннячко дзвеніло

і співало, як струна.

А замовкло – як стемніло:

досі чується луна.

Ось – і квітка перша, рання.

Проби вищої краса….

Хто не вірить у кохання,

той не вірить в чудеса."