Поезії Ю.Гойди

***

Земля моя, квітуча, урочиста
Така, як світлий день,
Як наша совість чиста.

Здається, що не сонце
Сходить над тобою,
А ти до сонця йдеш
Широкою ходою.

1949

Вижидає мати сина
( З минулого )

Журяться Карпати
В леготі весни
Вижидає мати
Сина із війни.
У небесній сині
Гуси пропливли,
Що звістки від сина
Матері несли.
Вітер сушить роси,
Чеше коси нив.
Мати вітру просить,
Щоб гусей спинив...
Та журба велика
В неї на лиці,
Ледь трима мотику
Мати у руці.
Бо весняний вітер
Не спинив гусей
Тільки сльози витер
Матері з очей...

1947

Після дощу

Ллється вода у щілини,
Наче у дзбани вино.
Річка біжить з Верховини,
Кремнем розчісує дно.
Дикого маку стеблини,
Глянули в чисту блакить.
Десь на краю полонини
Квітка-веселка тремтить.
Пурхає пташка у сині.
Вмита росою земля.
В кожній прозорій краплині
Світиться радість моя...

1948

Криниця

Я затримавсь у дорозі,
Сів спочить біля хатини.
Дід задумавсь на порозі,
Гладить голову дитини.
Я підходжу і питаю:
— Як дістать у вас водиці ?!
А старий відповідає:
— Із якої вам криниці ?
Є хороша недалечко...
І крокує клопітливо.
Ми підходим до смеречки:
— Пийте, — каже дід, —щасливо!..
Ллє криниця промениста
На граніт цілющу воду.
А вода прозоро-чиста,
Як любов мого народу...

1948

Калина

В русі коси синю стрічку
Заплела Калина,
Мов між гори Тіссу-річку
Наша Верховина.
Кажуть, дівчина у далі
Квітла, виросла
З житом тим, що у артлі
Вперше засівала.
Ось іде вона полями,
З радості співає,
І уся земля піснями
Їй відповідає.
І нема таких прекрасних
Ділом і красою,
Як земля в хлібах дорідних
І дівча з косою...

Пошук

Цей день в історії

Календар

Корисні сайти

Зняцівська ЗОШ І-ІІІ ступенів

Поезії Ю.Гойди