***
Земля моя, квітуча, урочиста
Така, як світлий день,
Як наша совість чиста.
Така, як світлий день,
Як наша совість чиста.
Здається, що не сонце
Сходить над тобою,
А ти до сонця йдеш
Широкою ходою.
1949
Сходить над тобою,
А ти до сонця йдеш
Широкою ходою.
1949
Вижидає мати сина
( З минулого )
Журяться Карпати
В леготі весни
Вижидає мати
Сина із війни.
У небесній сині
Гуси пропливли,
Що звістки від сина
Матері несли.
Вітер сушить роси,
Чеше коси нив.
Мати вітру просить,
Щоб гусей спинив...
Та журба велика
В неї на лиці,
Ледь трима мотику
Мати у руці.
Бо весняний вітер
Не спинив гусей
Тільки сльози витер
Матері з очей...
( З минулого )
Журяться Карпати
В леготі весни
Вижидає мати
Сина із війни.
У небесній сині
Гуси пропливли,
Що звістки від сина
Матері несли.
Вітер сушить роси,
Чеше коси нив.
Мати вітру просить,
Щоб гусей спинив...
Та журба велика
В неї на лиці,
Ледь трима мотику
Мати у руці.
Бо весняний вітер
Не спинив гусей
Тільки сльози витер
Матері з очей...
1947
Після дощу
Ллється вода у щілини,
Наче у дзбани вино.
Річка біжить з Верховини,
Кремнем розчісує дно.
Дикого маку стеблини,
Глянули в чисту блакить.
Десь на краю полонини
Квітка-веселка тремтить.
Пурхає пташка у сині.
Вмита росою земля.
В кожній прозорій краплині
Світиться радість моя...
1948
Ллється вода у щілини,
Наче у дзбани вино.
Річка біжить з Верховини,
Кремнем розчісує дно.
Дикого маку стеблини,
Глянули в чисту блакить.
Десь на краю полонини
Квітка-веселка тремтить.
Пурхає пташка у сині.
Вмита росою земля.
В кожній прозорій краплині
Світиться радість моя...
1948
Криниця
Я затримавсь у дорозі,
Сів спочить біля хатини.
Дід задумавсь на порозі,
Гладить голову дитини.
Я підходжу і питаю:
— Як дістать у вас водиці ?!
А старий відповідає:
— Із якої вам криниці ?
Є хороша недалечко...
І крокує клопітливо.
Ми підходим до смеречки:
— Пийте, — каже дід, —щасливо!..
Ллє криниця промениста
На граніт цілющу воду.
А вода прозоро-чиста,
Як любов мого народу...
1948
Я затримавсь у дорозі,
Сів спочить біля хатини.
Дід задумавсь на порозі,
Гладить голову дитини.
Я підходжу і питаю:
— Як дістать у вас водиці ?!
А старий відповідає:
— Із якої вам криниці ?
Є хороша недалечко...
І крокує клопітливо.
Ми підходим до смеречки:
— Пийте, — каже дід, —щасливо!..
Ллє криниця промениста
На граніт цілющу воду.
А вода прозоро-чиста,
Як любов мого народу...
1948
Калина
В русі коси синю стрічку
Заплела Калина,
Мов між гори Тіссу-річку
Наша Верховина.
Кажуть, дівчина у далі
Квітла, виросла
З житом тим, що у артлі
Вперше засівала.
Ось іде вона полями,
З радості співає,
І уся земля піснями
Їй відповідає.
І нема таких прекрасних
Ділом і красою,
Як земля в хлібах дорідних
І дівча з косою...
