Дорогі колеги – працівники школи і ветерани освітянської ниви!

 Коли на змочену осінніми дощами землю, починає тихо падати жовтий лист, приходить до нас свято – День працівників освіти. Так склалось символічно, що наше свято ми відзначаємо саме восени. Як гарна, погожа осінь обдаровує нас своїми багатствами, так і ви, учителі, даєте дітям неоціненні скарби людських якостей, які є такими важливими у житті. 

Учителювання – не фах, це покликання. Часом воно межує з громадянським подвигом і доходить до самопожертви. А ще вчителювання - відповідальна й невимовно виснажлива праця. А ще – це незрівнянна радість Майстра від плекання Людської Душі. Цього дня кожен учитель вислуховує, який він мудрий, вправний, красномовний, вродливий, сучасний, одним словом, неповторний. І усе це – правда. Кожне свято має свою магію. Певно, магію сьогодні створює море квітів та океан вдячних слів.

Шановні сивочолі ветерани освітянської ниви! Я низько вклоняюся вам за неоціненний внесок у розвиток нашої школи, за ваш учительський подвиг, що назавжди залишиться у серцях учителів, які продовжують втілювати у життя ваші надбання, досвід, нереалізовані задуми по вихованню дітей.

Майже п’ятдесят працівників сьогодні спільними зусиллями примножують традиції Зняцівської школи. І про яку б сферу діяльності не йшла мова: адміністративну, навчально-виховну, обслуговування приміщень, організацію харчування та медичного обслуговування – всюди є яскраві приклади самовідданої праці наших колег, які роблять спільну справу – виховання дітей, майбутнього нашого села, нашої держави.

Дорогі колеги! Сьогодні Ваше свято. Свято скромних, але достойних людей, свято добра, мудрості та любові. Низький уклін вам за вашу натхненну і самовіддану працю. За вашу непохитну віру у кожного учня, у кожного з нас. За ваше розуміння, підтримку і за частку душі, подаровану дітям. За наше минуле, теперішнє і майбутнє.

Учителю! Ти йдеш по цій землі

І слід стає твій крок за кроком

Яскравим вогником у сутінках пітьми,

А все життя для тебе є уроком.

Ти бачиш те, що іншим не під силу,

І відповідь даєш на всі «чому?»

Ти не даремно тут, бо серце має крила,

Воно для всіх – віддать його кому?

Маленьким дітям, синьооким і чубатим,

Що ловлять погляд, кожен рух всяк час -

Це щастя вчителя – його багато,

І слід яскравий – вогник не погас.

З повагою директор школи          В.В. Глодан