13 лютого, напередодні 25-річниці виведення Радянських військ з Афганістану, в актовому залі Зняцівської ЗОШ, відбулася учнівська конференція «Прощай, Афганістан!», яку підготували учні 10-11 класів разом з учителем української мови та літератури Кіяк М.М.

            Афганістан, афганська війна – це події, які ніхто і ніколи не зможе стерти з пам’яті тих, хто там служив. З пам’яті матерів, які гарячими сльозами плакали, не маючи жодної звістки про своїх синів. Ніколи не забудуть ті роки і воїни-афганці, що проживають на території рідного села, а саме Лешко Іван Михайлович та Сінчак Володимир Васильович (вчитель фізичної культури нашої школи), з якими зустрілися учні. З великою увагою та цікавістю присутні слухали спогади про бойові дії в Афганістані, про друзів-однополчан, про нестримне бажання повернутися до рідної домівки, зустрітися з мамою.

Мамо. Рідна моя, мамо.

Я вже далеко від оселі.

В чужій країні, за «Салангом»,

Де гори, спека і пустелі.

Щоб повернувся я додому –

Ти Бога молиш… Щохвилини…

Я, повернуся, мамо! І побачу

Зелені наші полонини!

Бог допоміг нам! Та молитва,

Яка злетіла з вуст твоїх,

Бар’єром стала перед смертю!

Сина залишила в живих!

      Воїни-афганці… Ми тепер називаємо їх по-різному: інтернаціоналісти, окупанти. А цю війну називаємо помилковою.  69 років тому було покладено край фашизму. Діди наші думали, що та війна – остання. Проте вони не знали, що їх онуків також будуть називати ветеранами.