Ось і прийшов новий  день - 23 травня 2013 року.

На вулиці  моросить дощик, сонечко несміливо гріє нас своїм золотим промінням. Але ніжно, по-особливому  трепетно, пестить воно серця учнів  4-го класу та їх батьків.

 " Сьогодні ж свято – це для нас!

    Лунає музика – для нас!

    В садках бузок зацвів – для нас!

    І сонця промінь – теж для нас!"

            Вчителька та дітки хвилюються, переживають,  батьки та вчителі з цікавістю  заходять  в актовий зал. Плине перша мелодія і відбувається закономірне перетворення учнів.  Ще мить і вони гордовито наречуться п’ятикласниками. Адже недаремно ж дітки 4 роки старанно ходили до школи, вчились, розкривали свої таланти.

            І ось лунають трепетні  подяки вчителям, батькам, школі. З напутніми словами виступає добрий та водночас строгий директор, любляча  матуся та  перша вчителька Перевузник  Марина Вікторівна. На очах  з'являється  невловима сльозинка прощання .

Школо, ми з тобою не прощаємось,

Назавжди не покидаємо тебе.

Просто скажем: " Школо, до побачення,

Здрастуй, літо золоте!"

            От і все - час розлучатись… Та в старшій школі знову починаються дива!

  Щасти вам , школярики,  у вирії  багатогранного та незвичного, яке  відкриє для вас рідна школа в новому навчальному році.

             Проходять роки, змінюються покоління , а школа з року в рік з великою радістю відкриває свої двері для тих , хто вперше переступає її поріг. У її стінах продовжують звучати дитячі голоси і дитячий щасливий сміх . І так буде вічно…